МЕФ VHQ Амурск

Бекс, как дела, бро? Мы с тобой всегда шарим, ведь мы - настоящие кодеры. Ответь, не кикай меня из нашей компанюхи. Надеюсь, ты не забыл, какой бинт мы словили с закладками на прошлой вечеринке. Вспомни, как мы там на плато были, когда весь мир нас обходил стороной. Шаны там были, конечно, но пару бошек мы тоже не обошли стороной.

Не знаю, как тебе, но мне кидок на закладки попался. С одним химком познакомился через своего знакомого, говорит, что вещь на уровне. Решил рискнуть, да и карманы трещат от нуля. Хоть и махнул на детей, работу в такси найти не так-то просто. Подумал, что если срулить и нажраться, то там код как не иссякнет, но сомнения появились. Поэтому решил пойти по новому пути и заработать деньжат грабежом.

Да, знаю, звучит блин прямо как сценарий из кино, но это правда. На деревне живу, и здесь не так много возможностей для работы. Зато шаны на приключения даются по полной. Потратил последние деньги на пару бошек и встал на путь гопника-наркомана. Временами даже начинаешь верить, что все обязательно получится.

Так что, купил я этот новый шан, эту химку под названием мефедрон. Сказали, что это бомба в химии, а я решил проверить. Когда первый раз вытащил его из кармана, думал, что мне голову открутит. Пробовал много всего, но такого эффекта не испытывал никогда. Прямо шарахало по всему телу, яркости было слишком много. Я почувствовал себя царем, готовым покорять этот мир.

Но, брат, перестраховываться всегда нужно. Ведь вокруг одни кидалы, которые продадут тебе говно вместо настоящего шана. Так что, перед тем как использовать, я решил проверить закладки. Погуглил все, что можно, изучил отзывы и уверился, что мой выбор правильный. Надеюсь, не ошибся.

Тут вспомнил о работе в такси. Начинал я, как и многие, с самого низа. Без опыта, без связей. Но когда у тебя в кармане лежит ноль, готов на все. Закапываешь себя в код, чтобы выдержать эту жесткую ночную работу, чтобы прокормиться. Шарашка, где-то секонд-хенд или общага, да таскать пассажиров на своей машине. Думаешь, что это плот до конца, но на деле порой хуже, чем думаешь.

Встречал я там и хороших людей, и жутких клиентов. Однажды, прямо перед закатом солнца, сел мужик. Пацан такой, вид у него прямо из гетто. Чувак норовил закурить в машине, а я внутри подумывал, что у него, наверное, шан. Прошло минут двадцать, и вдруг он вытащил свою химку. Конечно, были в городе и настоящие героины, но это было другое говно. Я отказался, сказал, что у меня свое говно уже есть. Чувак сначала растерялся, а потом заржал.

Мне потом стало интересно, как же сейчас мои мозги работают. Чуть позже я попробовал. В самый разгар рабочей смены я решил воткнуть в себя пару закладок мефедрона. Сначала, я почувствовал прилив энергии, мир стал ярче. Все эти запахи, звуки, цвета, словно переняли контроль надо мной. Я был на волне, готов к действиям. Мои ноги так быстро крутились по педалям, что я даже не успевал осознать, что происходит.

Но, как говорят, всякое к лучшему. Закономерно, что рано или поздно все заканчивается. И плато сначала опускаешься в ад, а потом возвращаешься обратно. Ты понимаешь, что окружающая реальность просто исчезает. Жизнь становится сурреалистичной, как будто ты внутри какого-то тумана. Не знаешь, куда ты идешь, и что ты делаешь. Просто плывешь по течению, без ощущения времени.

Со временем, когда заканчивалось все, оставался только холодный кошмар с зависимостью. Ощущение дурного настроения, сомнений и сожалений. Понимаешь, что все это цена, которую приходится платить за мгновения радости. Радости, которая теперь кажется мне маской, скрывающей глубокое одиночество и пустоту.

Так что, бро, никогда не садись на подобные вещи. Сейчас я вот так сижу и пишу тебе, забывая о прошедшем. На дворе уже полночь, а у меня глаза красные, словно израненные глаза моего города. Надеюсь, ты меня понимаешь и не допустишь такой ошибки. Будь настоящим боссом, а не рабом этой дряни.

Ну, вот, прости за этот бред, но сейчас все прояснилось. Я покидаю эту гадость, ведь я умнее, чем мои ошибки. Удачи тебе, бро.

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!